Чому продають золото та йдуть в облігації під час кризи
Дуже дивно спостерігати ситуацію, коли під час розпалу кризи золото починає стрімко дешевшати, а інвестори масово йдуть у облігації або просто тримають гроші у готівці.
На перший погляд, це виглядає нелогічно. Адже золото традиційно вважається захисним активом, а в довгостроковій перспективі воно справді здатне обганяти багато консервативних інструментів.
Наприклад, за даними TradingView, за останні 10 років XAUUSD зріс приблизно на 232%.
Для порівняння, корпоративні облігації США за той же період показали набагато скромніший результат: фонд iShares LQD, що відстежує інвестиційні корпоративні облігації, дав близько +30% сукупної прибутковості за 10 років, а ризикованіший фонд високоприбуткових облігацій HYG — близько +66%.
Після такого порівняння напрошується питання: навіщо продавати золото, яке за 10 років зросло в кілька разів, і перекладатися в облігації, які принесли набагато менше?
Відповідь у цьому, великі управляючі фондами нерідко дивляться ринок зовсім негаразд, як приватний інвестор. Індивідуальний інвестор може дозволити собі мислити горизонтом 5-10 років.
Керуючий фондом частіше живе від звіту до звіту: місяць, квартал, рік. Його оцінюють не лише за довгостроковим прибутком, а й за поточним просіданням, волатильністю, ризиками та реакцією клієнтів.
Якщо фонд керує капіталом, наприклад, у 100 мільярдів доларів, і 20 мільярдів із них вкладено в золото, то падіння золота всього на 10% означає паперову просідання приблизно на 2 мільярди доларів. Для приватного інвестора – це тимчасове зниження ціни.
Для фонду — проблема звітності, пояснення перед клієнтами, питання ризик-комітету та можливий відтік капіталу.
Саме тому багато фондів намагаються швидко позбавлятися активу, який почав різко дешевшати. Гроші переводять у спокійніші інструменти: казначейські облігації, корпоративні облігації, грошові фонди або просто кеш. Це не завжди означає, що керуючий вважає облігації кращим за золото на 10 років. Найчастіше він просто хоче знизити ризик зараз і показати клієнтам, що фонд контролює ситуацію.
Є ще один важливий фактор – ліквідність. Золото дуже легко продати, особливо через ф'ючерси та ETF. Коли ринки падають і терміново потрібні гроші для виплати дивідендів, продають не лише погані активи, а й те, що можна швидко перетворити на кеш.
Goldman Sachs прямо наголошував на тому, що висока ліквідність золота робить його природним джерелом готівки, якщо інвесторам потрібно закривати потреби в грошах під час розпродажу на ринках.
Особливо сильний тиск на ціну створюють золоті ETF та ф'ючерсні фонди. World Gold Council вказує, що фізично забезпечені золоті ETF є важливим джерелом інвестиційного попиту, а їхня база даних охоплює понад 100 таких продуктів по всьому світу. Коли ETF йдуть притоки, це підтримує золото. Коли починаються продажі, тиск швидко переноситься на ціну.
У 2026 році цей фактор став ще помітнішим. MarketWatch писав, що в січні приплив у золоті ETF досяг рекордних 19 млрд доларів, а саме ETF-попит став одним із головних драйверів волатильності. Але такий попит має зворотний бік: якщо ціна золота починає різко знижуватися, чутливі до збитків інвестори можуть так само швидко виходити з позицій, посилюючи падіння.
Великі продажі викликають ланцюгову реакцію. Спочатку золото продають фонди та алгоритми. Потім ціна пробиває важливі рівні, спрацьовують стопи, посилюється тиск на ф'ючерсному ринку. Потім до продажу підключаються дрібні інвестори, які бачать новини про падіння та починають панікувати. Зараз фінансові ЗМІ часто пишуть, що облігації та готівка — найкращий спосіб перечекати кризу.
Для індивідуального інвестора така паніка часто стає помилкою. На відміну від фонду, приватному інвестору не потрібно щокварталу звітувати перед клієнтами. Йому не потрібно виглядати красиво перед ризик-комітетом. Якщо він купував золото як довгостроковий захист капіталу, то тимчасове просідання сама по собі не є причиною продавати актив.
Головна відмінність приватного інвестора від фонду полягає в тому, що фонд часто захищає звітність, а приватний інвестор може захищати капітал на довгій дистанції. Саме тому одні продають золото під час падіння, інші використовують такі періоди для поступового накопичення.
У результаті продаж золота під час кризи не завжди означає, що ринок перестав вірити у золото. Часто це просто технічна та управлінська реакція великих гравців: знизити ризик, показати спокійний звіт, уникнути відтоку капіталу та перечекати період високої волатильності.
Але історія показує, що довгостроковий інвестор ні повторювати події фондів. Він має інше завдання. Не виграти квартальний звіт, а зберегти та примножити капітал протягом багатьох років.
